Яблунівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

Заснована 1962 року

Яблунівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

“Буде хліб – буде пісня”

березня 1, 2010 · Художня самодіяльність

Хліб… Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини.

Так повелося у нас  на Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Україну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут з великою любовю обробляють землю та вирощують на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був непростою стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня.

Вивчаючи традиції українського народу, учні 3-го і 9-го класів разом із вихователем Симчич Марією Дмитрівною підготували свято-виступ під назвою “Буде хліб – буде пісня”.

Изображение 015.jpg00

Завданням свята було виховати у дітей любов до хліба та української пісні. На сцені звучало багато віршів, пісень та українських таночків. Усі присутні та гості свята залишилися задоволені побаченим.

прокоментуй!

Свято “Коляди”

лютого 12, 2010 · Події, Художня самодіяльність

У морозний  недільний день 7 лютого у нашій школі колядували, щедрували й вінчували. Традиційна вже “Коляда” зібрала в приміщенні світлиці всіх учнів та педагогів школи. Завданням даного свята було бажання “великою шкільною родиною поколядувати, пощедрувати, зустрітися з Вертепом, Маланкою, Василем і провести коляду до небес, до Сонечка, так,  як це робили наші діди і прадіди впродовж віків”.

Изображение 002

Душа наповнювалася радістю та щастям, коли і на сцені, і в самому залі панувала така, свого роду добра, щаслива, можна сказати сімейна атмосфера. Вона свідчила про те, що народні звичаї й традиції нашого краю викликають у школярів непересічний інтерес.

Активну участь у “Коляді” взяли учні 5-го класу під керівництвом вихователя групи Лисишин Г.О., які і підготували саме свято. Вихованці якнайстаранніше намагалися перенести до всіх присутніх гостей те тепло, ту ласку і доброту, які панують в їхніх маленьких серцях. Тепло від колядок, щедрівок, вінчувань, які лунали протягом всіх Новорічних та Різдвяних святкувань.

Свято вдалося на славу! А отже, є надія на те, що не перериватиметься місточок єднання між поколіннями, не малітиме наш український дух.

прокоментуй!

Замість тата у нас Україна

лютого 3, 2010 · Авторські роботи, Учні

Моя мама живуть за Верховиною в малесенькому селі Голошино, вгорі над Черемошем. Але нас у неї багато – аж вісім, а мама самі, бо тата вже чотири роки нема на світі, тому ми, найстарші, вчимося в Яблунові в школі-інтернаті. Тут добре і вчителі нас розуміють, але спершу мені було нелегко пояснити меншим братам, чому ми живемо вдома лише під час канікул. Я й сама не дуже добре розумію, бо маю лише одинадцять років, але вони менші. Мама кажуть, нема грошей і дякують державі, що ми вдягнені, нагодовані і вчимося в школі.

Я запитувала нашого вчителя Андрія Івановича, чому ми живемо в інтернаті, і він сказав, що тепер замість тата у нас Україна, але сиріт є багато, тому ми всі разом і живемо у дитячих будинках. А щоб такі школи як наша існували, в Україні створена податкова система, дякуючи якій ми маємо дім, хліб і книжки.

Наші вчителі не варять сталь і не роблять машини, щоб потім їх продати й отримати гроші – вони нас вчать української мови, математики, географії, а ще просто жити і бути громадянами. І в цьому їм допомагає Україна і ті люди, які стоять на сторожі її щоденного життя – податкові інспектори. Держава запровадила податки і ті люди, що працюють, частину своїх грошей віддають їй через державну податкову інспекцію. А Україна, як добра мати, піклується про таких діток як ми і про всіх інших людей, які не в змозі працювати. За це їм велике спасибі від нас усіх.

Твір-роздум учениці Ябунівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Майко Сніжани  

2 коментаря