Яблунівська сировиця

У передгір’ях Карпат, серед мальовничих струнких букових лісів розташувалося селище Яблунів. Але крім красивих краєвидів, у селищі є декілька визначних пам’яток природи. Однією з них є джерело із солоною водою — сировицею.

У давні часи сіль цінувалася дуже дорого. Тож усі соляні джерела, як і копальні кам’яної солі, прибирали до своїх рук великі землевласники-магнати. Бували вони (джерела та копальні) й у власності держави. Зокрема відомо, що у XIII столітті головним джерелом поповнення князівської скарбниці Данила Галицького були доходи із «соляного мита». Соляні джерела та криниці Прикарпаття перебували на чіткому обліку. На соляній ропі працювали чисельні перші солевипарювальні цехи, виробництва. Солеварні в нашому краї називали банями. Звідси і пішла назва присілка Баньки, зараз — вулиця Федьковича. Але це залишилось частинкою історії нашого містечка Яблунова. Зараз рідко можна побачити людей, які з баньками йдуть по сировицю.

Адже сіль можна купити у кожному магазині. Але тим не менше, дуже приємно, що знайшлися небайдужі люди, які вирішили відновити, облагородити забуте і занедбане старе джерело з ропою. Під чітким керівництвом Василя Гриджука жителі вулиці Федьковича та деякі небайдужі жителі селища Яблунова і села Стопчатова збиралися протягом двох тижнів і своїми силами та власними коштами відновлювали джерело.

Щира вдячність та низький уклін цим людям — за їхню працю і небайдужість!

Зараз всі охочі можуть піти по сировицю не через воду — в чоботях, а гарною кладкою.

Ольга ЛЕНЬКО,
депутат Яблунівської селищної ради.

«Гуцульський край», №23, 17.06.2016 року