Сценарій вечора-зустрічі під такою назвою був готовим ще в травні цього року. Зустріч друга із циклу «Люди і долі Косівщини» була запланована з ветераном культурно-просвітницької роботи, багаторічним директором Яблунівського районного, а відтак селищного Будинку культури Михайлом Петровичем Боднаром.
Я тричі приїжджав в оселю шанованого в районі М.П.Боднара, мудрого колеги, непересічної особистості, улюбленого батька, дідуся і прадідуся. Мав насолоду від його вміння спілкуватися, вести діалог, співати і жартувати, тішився за його успішну родину, оселю в якій все по-ґаздівськи…
Все йшло за планом. Ми переглядали фото і бібліотечку господаря, дипломи, подяки та інші відзнаки за багаторічну працю, згадували колег-ветеранів… Я все занотовував для сценарію вечора-зустрічі у Косові. Але захід так і не відбувся… Мені залишається вибачитись публічно перед родиною нині вже покійного М.П.Боднара, перед близькими по духу йому і мені колегами…
… Ніщо не віщувало біди. 1 червня цього року, в день коли Косів приймав конкурсантів фестивалю «Яблуневий цвіт» (дітище не тільки моє, а і Михайла Петровича), я востаннє бачив живим цього мудрого козака… Мені здавалося, що здоров’я піде на поправку, всі болячки, негаразди, непорозуміння знайдуть новий імпульс, ритм і все стане на свої місця. Не встиг… чи не судилося? Як знати?!
Вересень 1937 р. — липень 2015 р. Що за цими роками?.. Щоденна праця керівника закладу культури, репетиції, концерти, фестивалі, гастролі… вдячні глядачі, оплески і… звичайна домашня обстановка турботливого господаря.
А можливо у нього уже були квитки на літак?: Він полетів від нас назавжди… І мені від цього ще більше гірко й боляче. А що вже казати про родину… Прийми, Боже, цю Сповідь, як мою щиру правду і Прости мене…
Федір Галай, режисер.
«Гуцульський край», №33, 14.08.2015 року
коментування вимкнено ↓
Коментування для запису недоступне.