Яблунівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

Нещодавно в Яблунівському будинку культури відбувся літературний ранок, на який приїхали представники Української асоціації есперанто. В такий особливий спосіб відбулося вшанування на-шого краянина, письменника, есперантиста, чільного представника «розстріляного Відродження» Василя Івановича Атаманюка. Яблунів є малою батьківщиною письменника. Тут він народився, тут, у багатодітній сім’ї, провів своє дитинство, пізнаючи багатогранність селянського життя з усіма його негараздами і дитячими радощами. Закінчивши початкову школу, ще підлітком пішов у світ…

— Майже через сто років на його батьківщині зібралися прихильники міжнародної мови есперанто, щоб згадати поета, пере-кладача, укладача кількох антологій, січового стрільця, есперантиста, відомого у літературі під псевдонімом Яблуненко, — саме так почав свій виступ ведучий В.Пацюрко, ветеран есперантистського руху в Україні, якому належить стаття про трьох відомих галицьких есперантистів, випускників Коломийської гімназії — Василя Атаманюка, Мирослава Ірчана та Івана Ткачука.

Пан В.Пацюрко наголосив, що чимало зусиль для повернення славного імені поета, зробивши чимало досліджень в архівах України, доклав колишній директор Яблунівської школи, заслужений вчитель України Василь Юрійович Курищук.

Він збирав по крупинці  деталі біографії Василя Атаманюка, його поезії, які не встигли дотла спалити кадебісти. Результатом його копіткої праці стала книжечка вибраних творів поета, яку Василь Юрійович люб’язно подарував усім присутнім. Цікавими і незабутніми були виступи голови Івано-Франківського есперантоклубу В.Яковця, донька якого Вікторія талановито прочитала на мові есперанто вірші Василя Атаманюка. Присутні мали змогу познайомитися з підприємцем з Коломиї Василем Антонюком, який багато зробив для вивчення історії есперантистського руху в Галичині та увічнення пам’яті одного із його славних зачинателів — випускника Коломийської гімназії, а згодом її професора Ореста Кузьми, який подарував  всім листівку «Василь Атаманюк», випу-щену його підприємством.

Скоріше до зброї!

Вставайте! Єднайтесь!
За зброю стальную!
Не час вже тепер міркувати.
Бо ворог послідні вже сили готує.
Щоб в пута нас знову скувати.
Ми знаємо пута свої і чужії.
Носили ми їх вже доволі.
Тепер нас ніхто більше не одоліє
— На нас сяє сонечко волі.
Посліднім ударом,
що світ ввесь здивує,
Доб’єм ми кривавого ката;
Скоріше вставайте!
За зброю стальную!
Немає часу міркувати!

Вперед ми ідем

Вперед ми ідем без упину,
В поході нам стриму немає.
За рідну Вкраїну до згину
Боротися кожен бажає.
Чимало на шляху загинуть,
Нас думка тривожна не смуте:
Там нові і нові настигнуть —
Вже знов не скувати нас в пута!
Ми знаємо всі: поза нами
Лиш сльози, кайдани, тривога,
Мета ж наша сяє вогнями —
Осяяна жде перемога!

В. АТАМАНЮК 1920 р.

Учасників заходу тепло привітав в.о. Яблунівського селищного голови Юрій Марчук. Він ознайомив присутніх з історією селища Яблунова, яка є славною і водночас трагічною. Адже нашому містечку — понад 400 років, У 1606 році воно отримало Магдебурзьке право. До 1939 року тут була гміна об’єднаної громади п’яти сіл. У 1939–41 рр. та в 1944–1963 роках містечко є центром Яблунівського району. Впродовж 200 років у Яблунові не було церкви. У 1997 році освячено красивий греко-католицький храм.

На закінчення літературного ранку, так його назвали організатори, прекрасний колектив, народний аматорський жіночий вокальний ансамбль «Чарівниця» (художній керівник С.Вінтонюк), разом з троїстими музиками музичної школи та багатолітнім, досвідченим і талановитим директором Будинку культури Євгенією Ткачук щиро подякували присутнім гостям і подарували кілька пісень та коломийок. Захід відбувався у День незалежності, тому й завершився спільним виконанням Державного Гімну України.

Лідія Безпалова