Приводом для написання цієї статті стали конкретні і достовірні факти з життя і господарювання яблунівської громади. Почалося з того, що навесні цього року депутати селищної ради вирішили продати підприємцю гарну земельну ділянку. Домовилися про непогану суму — трішки більше одного мільйона гривень… Оскільки центральна дорога селища у вкрай незадовільному стані, то й вирішили на сесії селищної ради ці гроші використати на капітальний ремонт вулиці Івана Франка.
Великий Каменяр відвідував наше містечко ще у 1880 році, коли їхав до Нижнього Березова разом з Кирилом Геником. Отже, ця вулиця є історичною.
Тодішній виконувач обов’язків селищного голови почав шукати виконавців рішення представників найвищої влади у селищі. Знайшов, а, можливо, йому «знайшли» приватну фірму «Явір» з Вижниці. Робітники взялися до роботи аж у вересні. Зробили перші сто метрів асфальтованої дороги, потім ще сто, а пізніше — ще п’ятдесят. Перед самими виборами у місцеві ради робітники «Явора» вирізали ще кілька метрів напівзруйнованої дороги і так залишили, мотивуючи відсутністю коштів. І за це все їм було проплачено біля 700 тисяч гривень! Отакої!
Після виборів прийшов новий-старий склад депутатів (бо більшість депутатського корпусу — це колишні депутати селищної ради), обрали нового селищного голову. Керівники «Явора» почали вимагати ще грошей, щоб закінчити цей горе-ремонт. Але їм вже ніхто не вірить, бо не впевнені, що за 200 тисяч (їх вимагає фірма) ці роботи будуть закінчені. До того ж і рішення селищної ради про капітальний ремонт дороги у документації колишнього секретаря немає, а у головного бухгалтера якесь «своє» рішення підшите… Звичайно, правоохоронні органи дадуть цьому правову оцінку, але що буде з дорогою! І чи буде вона колись? Для селища залишилася «дірка» в бюджеті, велика дірка на дорозі і гіркий осад на душі… У такий важкий час, після Майдану, коли люди хочуть відчути зміни у державі, їм так принизливо плюють в обличчя. І як нам це подолати? Невже мовчати? А, можливо, слід запитати згідно з чинним законодавством?!
Другою проблемою нашого селища є вуличне освітлення. Яблунів поринув у пітьму. Раптом лампочки перегоріли всі. Можливо, напруга низька, можливо, ще якась причина… На території селища є дільниця РЕМу, але там кажуть, що вуличне освітлення — це не їхнє питання, це прерогатива селищної ради. Нам радять ввести ставку електрика у штат — і тоді все буде добре. Тому селищ-ній раді треба мати ще й відповідний автомобіль, електрика, лампочки… І ніхто вам не допоможе, бо все впирається у фінанси… Якщо не приватнику, то фірмі… Невже спеціалісти з дільниці РЕМу, яка знаходиться на нашій території, не можуть з’ясувати причини темряви в Яблунові?! Звичайно, можуть. Хіба для цього треба, щоб був вчинений злочин у пітьмі або хтось впав на нашій страшній дорозі? Для цього треба мати елементарну порядність, людяність і повагу до свого народу…
Будемо мовчати? Ні! Будемо боротися!!! Бо дорогу долає той, хто йде. Вірю, що наша громада зуміє об’єднатися, щоб викорінити байдужість, бюрократизм, нехлюйське і безвідповідальне ставлення до людей. Бо все починається з малого. З доброго слова, уваги і відповідальності.
Л. Безпалова,
Яблунівський селищний голова.
«Гуцульський край», №51, 18.12.2015 року